П`ятниця, 14.12.2018, 06:55
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вихід


Медичний центр 
" Ніка і К "     

Гіперпролактинемія

Гіперпролактинемія – стан організму, при якому існує підвищена секреція пролактину гіпофізом. Розрізняють фізіологічну та патологічну гіперпролактинемію. Гіперпролактинемія – це стан стабільного підвищення рівня пролактину у сироватці крові вище 500 нмоль/мл або 22,6  нг/мл. Патологічна гіперпролактинемія розвивається внаслідок анатомічних або  функційних порушень секреції пролактину. Патологічна гіперпролактинемія спостерігається у 15-30 % жінок, які звертаються з приводу вторинної аменореї та у 70 % хворих, які лікуються з приводу неплідності.

Причини первинної гіперпролактинемії є (за проф. В.Сметник):

  • первинне ураження гіпоталамо-гіпофізарної системи,
  • дисфункція гіпоталамо-гіпофізарної системи іта порушення синтезу пролактинінгібуючого фактору (ПІФ),
  • запальні процеси в ділянці гіпоталамусу, гіпофізу – лімфоїдний гіпофізит,
  • ураження ніжки гіпофізу (травма, запалення),
  • „пусте” турецьке сідло,
  • пролактинсекретуючі пухлини гіпофізу,
  • гормонально неактивні пухлини гіпофізу (інтра- та супраселярні – краніофарингіоми, менінгіоми, пінеаломи,
  • пролактиноми (мікро- та макроаденоми),
  • акромегалія, хвороба Іценко-Кушинга.

Причини вторинної гіперпролактинемії (ендокринні, неендокринні та ятрогенні фактори):

  • гіпотироз,
  • деякі форми клімактеричного, предменструального синдромів та синдрома полікістозних яиєчників,
  • гіперандрогенія – транзиторна гіперпролактинемія,
  •  хронічний психогенний стрес,
  •  ниркова недостатність,
  • саркоїдоз, гістоцитоз Х,
  • рак бронхів,
  •  операції, герпес та травми грудної клітки,
  •  подразнення молочних залоз (транзиторна гіперпролактинемія),
  • часті вишкрібання стінок порожнини матки,
  • дія лікарських преператів ( фенотиазини, транквілізатори,
  • резерпін, естрогени, стероїдні контрацептиви, простагландини, ципротеронацетат та інші).

Функційна гіперпролактинемія супроводжується у 30 % галактореєю.

Підвищена секреція пролактину порушує менструальну та репродуктивну функції:

  • шляхом безпосередньої дії на яєчник, при якій розвивається недостатність функцій жовтого тіла, знижується секреція прогестерону. Пролактин гальмує стероїдогенез у яєчниках та знижує чутливість яєчників до ендогенних та екзогенних гонадотропінів;
  • гіпепролактинемія гальмує гонадотропін-секретуючу функцію гіпофізу, блокує пік секреції ЛГ;
  • гіперпролактинемія призводить до зниження чутливості гіпоталамусу до естрогенів, інгібує секрецію ЛГ-РГ.

Клінічна картина гіперпролактинемії при присутності пухлини гіпофізу (І групе зп класифікацією ВООЗ) характеризується порушенням менструальної функції, в тому числі, у формі аменореї – у 74% хворих.  Галакторея присутня у 80 % хворих. Немає прямої залежності між рівнем пролактину та ступенем вираженості галактореї. У 60 % хворих спостерігається ожиріння, гірсутизм різного ступеня тяжкості. Головні болі та порушення зору обумовлені компресією пухлини на стінки турецького сідла.

Клінічна картина гіперпролактинемії без присутності пухлинного процесу (ІІ група за класифікацією ВООЗ) характеризується олігоменореєю у 61 % хворих, хронічною ановуляцією у 38 %, аменореєю – у 20 %. У 30 % порушення виникають з менархе, у 20 % відмічається пізнє менархе. Галакторея буває у 5-10 % хворих як на фоні порушень менструальної функції, так і при збереженому ритмі менструацій. Гірсутизм буває у 25 % жінок з підвищеним рівнем пролактину в крові.

Синдром полікістозних яєчників поєднується з гіперпролактинемією у 20-30 % жінок.

При поєднанні гіпотирозу та гіпепролактинемії клінічна картина доповнюється симптомами загальної втоми, сонливості, сповільнених психічних реакцій, сухістю шкіри, ожиріння.

Гіперпролактинемія відмічається у 10-15 % жінок з клімактеричним синдромом.

У 30 % випадків існування гіперпролактинемії та регулярного менструального циклу у жінок виявляється мастопатія, передменструальний синдром.

Діагностика хвороби складається у проведенні гормональних, ультразвукових, променевих, рентгенологічних методів дослідження. Рівень пролактину у крові слід визначати натще до 10-ї години ранку на 6-8 дні менструального циклу або на фоні порушення менструальної функції. Проводиться оцінка стану очного дна та периферійних полів зору. Виконується магнітоядерне резонансне сканування гіпофізу або комп’ютерна томографія гіпофізу. При виявленні пухлини гіпофізу хвора повинна бути скерована на консультацію до нейрохірурга для вирішення питання про метод лікування.

Існує 3 сучасних методи лікування хворих з гіперпролактинемією: медикаментозний із застосуванням дофамінергічних препаратів, хірургічний метод та променева терапія.

      При призначенні лікування вирішуються наступні завдання:

  • унормування рівня пролактину в крові,
  • відновлення регулярних менструацій,
  • відновлення фертильності,
  • корекція судинних та ендокринно-обмінних порушень,
  • стабілізація та регресія росту пролактиноми.

Для лікування патологічної гіперпролактинемії традиційно застосовуються бромокриптин, парлордель, норпролак, каберголін, алактин. Обрати препарат для лікування хворої може тільки лікар. При функціональній гіперпролактинемії один з даних  препаратів призначається щоденно в добовій дозі 2,5-5,0 мг впродовж 2-3 місяців під контролем рівня пролактину в крові. Для лікування пролактином гіпофізу препарат також призначається щоденно в дозі 2,5 мг 2-3 рази на добу. Іноді для відновлення регулярних менструацій добова доза може складати 15 мг/добу. Прийом препарату щомісячно контролюється визначенням рівня пролактину в крові.

Для зменшення ризику росту пролактином під час доношування вагітності рекомендується попереднє лікування бромокриптином впродовж 1 року до настання вагітності

Препарат метерголін найбільш ефективний при функціональній гіперпролактинемії. Його добова доза складає від 4-8 до12-24 мг/добу.

У останні роки в практичну діяльність впроваджені нові агоністи дофаміну пролонгованої дії – достинекс та алактин, які характеризується високою селективністю по відношенню до Д–рецепторів дофаміну.

Переваги достинексу визначені наступним чином:

  • більший відсоток позитивних результатів лікування,
  • пролонгована дія (300 мкг – 7 діб),
  •  препарат не пригнічує продукцію соматотропного гормону,
  • більша частота відновлення овуляції – 72 % проти 53 %,
  • менший ризик рецидиву (24 місяці),
  • ефективний при мастодинії,
  • пригнічує лактацію (за 2 дні у 85 %),
  • мала кількість побічної дії.

Підбір тижневої дози препарату проводиться на основі рівня пролактину в крові у хворої та його кратності по відношенню до норми. Число кратності – це кількість таблеток достинексу на тиждень. Через 3 тижні необхідно перевизначити рівень пролактину в крові та на його основі перевизначити тижневу дозу достинексу. При рівні пролактину в крові більше 100 % від верхньої межі норми тижнева доза достинексу збільшується на 1 таблетку. При рівні пролактину в межах 50-100 % від верхньої межі норми лікування продовжується тою самою дозою. При рівні пролактину менше 50 % від верхньої межі норми доза зменшується на одну таблетку на тиждень. У послідуючому кожні 3 тижні знову проводиться дослідження рівня пролактину в крові.

Лікування хворих з синдромом галактореї-аменореї на фоні гіпотирозу проводиться препаратами тироїдних гормонів: L-тироксином.

Copyright Павло Лев © 2018